Львовский Национальный университет

Прогулянка по Львову в травні 2010 року

Прогуляємося по весняному Львові.

Головна будівля Львівського національного університету ім. Івана Франка. Усередині дуже красиво, я там вчилася. Взагалі до 1922 року в цій будівлі розташовувався Крайової сейм Галичини і Володимирії. А датою заснування ЛНУ вважається 1661 рік.

На фото праворуч ми бачимо, як зустрілися дві епохи – тролейбус і конячки.

Проспект Свободи, прямо пам’ятник Тарасу Шевченку, а біла вежа позаду – це Латинський кафедральний собор (1360). Усередині дуже красиво і орган діючий.

Проспект Свободы

Таємничий провулок і діти

Вулиця Підвальна та львівський трамвай. Уздовж цієї вулиці проходили мури з вежами, ровом з водою і арсеналами. Львівський трамвай відрізняється тим, що відкритий він був в 1894 році і має вузьку колію в 1 м, в зв’язку з чим використовуються старі чеські та німецькі вагони.

Успенська церква. Саме ця будівля Успенської церкви була побудована в 1591 році, а до цього було ще три. Дзвіниця називається Вежа Корнякта, тому що була побудована (1572-1578) за рахунок купця Кортнякта.

Міський Арсенал, зараз там музей зброї. Поруч на площі знаходиться Королівський арсенал, зараз там архів і пам’ятник Івану Федорову. Біля пам’ятника розклали свої книги букіністи.

Там же на Підвальній Порохова вежа (1554-1556 років), а трохи вище за парком монастир і костел кармеліток босих, або церква Стрітення Господнього. Зразком для будівництва служила церква Санта-Сусанна в Римі.

Привертає увагу красива будівля пожежної охорони. Будівля знаходиться на вулиці Підвальній, 6. Вона побудована в 1899-1901 роках в стилі неоготики. Автори проекту Юліус Гохбергер і Ігнатій Брунек. Будівлю прикрашає скульптура святого Флоріана – покровителя пожежників.

Квартира моєї бабусі і співаючий фонтан

На місці цього закладу була квартира моєї бабусі. Там, де зараз поїдають піцу, проходило моє дитинство. Я дуже любила бувати у бабусі, у неї було скромно, але дуже спокійно і затишно. А ввечері ми ходили до «співаючого фонтану». Його бортики були з чорного граніту, навколо росли кущі, а в воді була доріжка з кольорових лампочок. О 9 вечора влітку фонтан включали, грала музика, блимали лампочки, струмені води то підіймалися високо, то зовсім низько .. вообщем отаке шоу фонтанів в місцевому масштабі. Всі збиралися і дивилися. Тепер на місці фонтану кам’яне страховисько.

Вхід у бабусі був з вулиці – там де зараз вхід в піцерію. Над входом на табличці написано, що це вулиця Лазнева, а коли там жила бабуся, вулиця називалася Лазенна. Чувак, який купив бабусину квартиру, купив і всі решта, і будує щось там. Позаду бабусиної квартири на 1 поверсі жила пані Стефа, у неї була онука, по-моєму Зоряна. Батьки продали квартиру в 90-х роках, а бабусі купили на Ряшівській. Коли я вийшла заміж вже будучи в Києві, батьки продали і ту квартиру, а бабусю забрали до себе жити. На виручені гроші ми з чоловіком купили квартиру в Боярці.

Вікна, до речі не були так низько, вони були вище і коротше. Стелі були метрів 5, у бабусі були сходи, якщо треба було поміняти лампочку. Пам’ятаю були широкі високі підвіконня. З іншого боку я була маленька ще, тому моє сприйняття реальності було іншим.

Далі ми полізли на Високий замок.

Читайте також:

Leave a Reply