«Нове життя» Орхан Памук – відгук про книгу

Книга Орхана Памука «Нове життя» справді нагадує сюрреалістичний сон — дивний, заплутаний, повний образів і символів. Під час читання виникає відчуття, ніби сам потрапляєш у химерний світ зі своїми законами буття, де постійно кудись їдеш, когось шукаєш, тікаєш або поспішаєш, і все довкола сповнене невизначеності та дивовиж.

Оповідь ведеться від імені студента Османа. Він закохується в дівчину Джанан і, побачивши в її руках загадкову книгу, купує таку ж, аби бути ближче до неї. Книга його заворожує — Осман читає її ночами, втрачає сон і спокій, і поступово починає бачити в ній ключ до розуміння світу. Він стає одержимим бажанням знайти «нове життя», описане у тексті.

Після замаху на Мехмета, хлопця Джанан, обоє зникають, а Осман вирушає в мандрівку країною, перескакуючи з автобуса в автобус. Його подорожі сповнені катастроф і дивних зустрічей, які ще більше занурюють його у цей світ «нової реальності». Зрештою він знову зустрічає Джанан, і вони їздять разом, шукаючи Мехмета. Але через багато років, коли Осман нарешті знаходить те, що так прагнув побачити, він розуміє: нове життя йому вже не потрібне, бо він прийняв своє теперішнє.

Роман водночас є й роздумом автора про те, як західна цивілізація змінює Туреччину. Памук із сумом описує зникнення традиційних крамничок, улюбленої газованої води й карамельок «Нове життя», витіснених великими торговими мережами та неоновою рекламою. Старі міста втрачають свою індивідуальність, стаючи схожими одне на одного.

Книга, написана дядьком Рифки для Османа, відкривається кожному по-різному. Те саме і з романом Памука — він залишає натяки, напівтони, не дає прямих пояснень, пропонуючи читачеві самому домислити сенс і відкрити власне «нове життя».

Мені ця книга дуже сподобалася. Я люблю твори, які не дають готових відповідей, а залишають після себе багато роздумів і запитань.

Читайте також:

• «Химерність моїх думок» Орхан Памук
• «Біла фортеця», Орхан Памук
• «Мовчазний дім» Орхан Памук
• «Рудоволоса жінка», Орхан Памук
• «Мене називають Червоний», Орхан Памук
• «Музей Невинності», Орхан Памук
• «Чорна книга», Орхан Памук