Місце дуже класне! Нагадало мені заповідник у Буші. Тільки там не з глини все зроблено, а з каменю.
Сайт http://opishne-museum.gov.ua/
Заповідник в Опішному було створено в 1986 році. Всього в Опішному 7 музеїв:
- Національний музей-заповідник українського гончарства, вулиця Партизанська, 102
- Національна галерея монументальної скульптури, вулиця Партизанська, 102
- Меморіальний музей-садиба гончарки Олександри Селюченко, вулиця Губаря, 29. http://selyuchenko-potters.gov.ua/
- Меморіальний музей-садиба гончарської родини Пошивайлів, вулиця Явдохи і Гаврила Пошивайлів, 63. http://poshyvailo-potters.gov.ua/
- Меморіальний музей-садиба філософа і колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, вулиця Котелевська, 27, село Міськи Млини. http://smorzh.opishne-museum.gov.ua/
- Національна виставка кераміки в Центрі популяризації гончарної спадщини України, вулиця Явдохи і Гаврила Пошивайлів, 3
- Музей мистецької родини Кричевських, Стіна Гончарної слави України, вулиця Партизанська, 2. http://krychevsky-family.opishne-museum.gov.ua/
Прогуляємося по заповіднику
При вході нас зустрічає ось такий плакат “Україна – гончарна країна”, що взагалі-то логічно, адже гончарство – це перш за все посуд.
У цій будівлі знаходиться музей гончарства, інститут гончарства, бібліотека з книгами про гончарство.
Видовий майданчик
Дитяча територія – тут проходять майстер-класи, скульптури тут дитячої тематики і розмальовані, є гойдалки
Мені сподобалися ці різнобарвні чудики – виявилося, це риби.
Арт-об`єкт “Вежа” являє собою оглядовий майданчик і зроблений у вигляді стародавньої сторожової вежі. Автор проекту Гія Міміношвілі. Поруч з вежею знаходиться Гончарська каплиця і композиція Птахи.
З вежі відкривається панорама на городище Роменської культури, Скіфське городище, долину річки Ворскла.
Найцікавіші скульптури
Тепер я покажу скульптури, які мені найбільше сподобалися.
Головний приз глядацьких симпатій завоювала ось ця композиція. Вона називається “Дама з міста”, автор Лариса Антонова з Харкова. Міська жінка загоряє топлес, прикрившись журналом Наталі (там так написано на журналі). І з одного боку за нею підглядає сусід, а з іншого його дружина.
Дама ближче
Котяча версія знаменитого “Щас спою”. Скульптура називається “Сядемо під перелазом, заспіваймо пісню разом”, автор Микола Вакуленко з Ялти, 2001 рік.
Композиція “Україна, або Козак-Мамай під деревом Бо”, автор Андрій Ільїнський з Києва, 1999 рік. Мені в цій групі дуже сподобалася ця дама з косою.
Тут я бачу Зірку смерті і набір крейсерів імператорського флоту. Але взагалі це два різний твори. Крейсерський флот називається “Подорож до Тухлі”, автор Степан Андрусів зі Львова. А Зірка смерті – “Зіниця”, автор Микола Малишко з Малютинка. Малютинка до речі тут поруч зі мною, може у нього там цілий музей? Що стосується подорожі в Тухлю, я в Тухлі була багато разів, це село завжди проїжджаєш, коли їдеш в Славськ на лижах кататися і колись ми в Тухлі всім класом проводили вихідні в дерев’яному котеджі. Ось дивлюся я на ці трикутники, згадую Тухлю і прямо хочеться запитати автора – чому? Може це такі гори і ліс на горі?
Ось ця людська вежа мені дуже нагадала Індію. Там безліччю скульптур у один одного на головах часто прикрашають гопурами – височенні ворота перед храмом. Називається цей твір “Українська медитація”, автор Марк Чатерлей з США.
Насправді класних скульптур там дуже багато, вистачить на окремий блог. Я показала тільки найцікавіші мені, і то не всі. Краще приїхати і самим все подивитися.
У музеї гончарства
Покажу ще музей. Музей невеликий, там два зали всього. На першому гончарні вироби – колекція посуду, дитячих керамічних іграшок, різні скульптури, а на другому картини.
На цьому стенді представлений різноманітний посуд, який був у господині. Чим більше полиць з посудом, тим багатше була сім’я. Мене завжди цікавило, навіщо робилися такі глечики з діркою посередині. Виявляється в такий глечик наливали міцний алкоголь, господар одягав його на руку або на плече і йшов зустрічати гостей. І коли господар і гості кланялися один одному, господар заодно наливав їм в чарку. Подвійні горщики з ручкою були аналогами ланчбоксів – в один горщик наливали борщ, в інший кашу і брали з собою в поле. Був спеціальний горщик тільки для випікання паски. І була навіть сковорідка. Вона на другій полиці зліва крайня. У неї був отвір для держака, який виймали, що б не згорів.
Зал музею. Справа на стіні – колекція дитячих іграшок. Зліва – композиція з маленьких мисочок і гончарний круг.
Рекомендую відвідати це місце, мені дуже сподобалося. Тут дуже душевно, приємно, хороша енергетика, велика територія.
Ринок кераміки
У селі є ринок кераміки, але мені він не сподобався. На ньому продають всякий сувенірний ширвжиток і досить посередню кераміку, яку я бачила на всіх ярмарках і в Києві і на будь-якому базарі. Авторського і унікального там немає нічого. Тут навіть є кераміка з фабрики в Вишневому, у мене були такі тарілки і чашки, вони красиві, але через рік-два починають тріскатися.
Я колись купила чудову кераміку у нас в Пирогово у людини, який сам її робить і він розповідав, як він обробляє глину, що її потрібно на якийсь час закопувати в яму вже не пам’ятаю навіщо, ось ті його мисочки мені дуже сподобалися , шкода вже давно вони розбилися, я б ще купила. А тут просто реалізатори, у всіх все однакове, звичайний базар.
Читайте також:
