Дорога возле лесочка

До яру і назад

Сьогодні ми вирішили зробити великий похід до яру і соснового ліску. Одне літо ми там постійно гуляли, але потім перестали. Вирішено було спочатку обійти навколо кладовища, а потім до ліска, а не відразу через вулицю. Біля кладовища немає нічого цікавого – безкрає зоране поле. Сподіваюся, там соняшники посадили. За кладовищем досить великий пустир, на якому нічого не відбувається. Влітку тут досить приємно. Правда уздовж ліску сміття багато. Мені от цікаво, хто туди вивозить сміття – поруч всього пару будинків. Невже вони йдуть в найближчий ліс і викидають там своє побутове сміття? Сміття там саме побутове, а не туристичне.

Вийшли ми сьогодні рано, ще семи не було.

Дорога від кладовища, пустир і зоране поле. Вдалині видніється Логістичний центр на Аграрній і біліє зліва будівля Папірусу.

Вид на лісок. У ньому встановлено кілька столів і влітку тут обов’язково буде кілька машин і компаній напідпитку. Дивно, але тут чисто, мабуть прибирає хтось. Лісочок хоч і невеликий, але має всі властивості соснового лісу – прохолодно, торішнє листя, співають пташки. Сахарі було дуже цікаво там порпатися.

Тут же знаходиться яр. Влітку, коли тут народ відпочиває, підійти до яру не було можливості, а зараз скульки завгодно. Я побачила стежку і вирішила спуститися в яр. Виявилося, собаня не вміє спускатися з гірки і для неї це був новий досвід.

Перейшовши через яр ми виявили дорогу і величезне поле. Там за цим полем буде Білогородка і Боярка.

Розпливчастий силует будівлі на горизонті – це логістичний центр Амтел на боярської трасі. Ми дійшли до розвилки. Вліво в яр йшла дорога, по якій ми планували повернутися назад, але грізне попереджувальне “гав” змусило нас відмовитися від цієї ідеї. Собака скоріше за все прив’язана, але мені не хотілося це перевіряти. Назад ми повернулися тієї ж стежкою через яр. Хотілося б звичайно пройти по дорозі уздовж поля, але сьогодні я не готова ні морально, ні фізично.

Дорога від ліска. Біля ліску видно салатовий будинок, він уже тут дуже давно, а все решта за останні пару років побудували. Фотографувати проти сонця – погана ідея, нічого не видно.

На останніх фото три будинки біля кладовища і забудова в кінці “нашого” поля. Вчора був сильний вітер і пилова буря. Там де синій паркан вітром розгорнуло ворота, всередині таке ж поле, як і зовні.

Я прикинула, ми пройшли 6 км приблизно сьогодні, точніше не скажу, забула одягнути фітнес-браслет. А був би такий рекорд. Потрібно нарешті наважитися піти з фотіком, тому що 7 айфон фотографує жахливо.

Читайте також:

Leave a Reply