Роман «Колекціонер» — дебютний твір англійського письменника Джона Фаулза, опублікований у 1963 році.
Книга складається з чотирьох частин: перша, третя й четверта написані від імені Фредеріка (Фердинанда) Клегга, друга подана у формі щоденника Міранди Ґрей.
Сюжет книги «Колекціонер»
Фредерік Клегг — непримітний, сором’язливий молодий англієць, службовець ратуші, який із дитинства захоплюється колекціонуванням метеликів. Його мати залишила сина на виховання тітці Енні — старомодній і деспотичній жінці. Двоюрідна сестра Фредеріка, Мейбл, — інвалід і пересувається у візку. Фредерік таємно закоханий у сусідку Міранду Ґрей — доньку лікаря, привабливу дівчину, яка вивчає мистецтво й постійно оточена шанувальниками. Він переконаний, що така дівчина ніколи не зверне уваги на людину його походження й рівня освіти.
Одного разу на кінних перегонах Фредерік виграє 73 тисячі фунтів, звільняється з роботи й нарешті реалізує план, який давно визрівав у його голові. Він щиро вірить: якщо викраде Міранду, поселить її в тихому місці й оточить турботою, вона з часом полюбить його, і вони одружаться. Фредерік відправляє тітку з сестрою до Австралії, купує будинок на околиці села далеко від Лондона, облаштовує в підвалі кімнати для дівчини, закуповує одяг, книги й альбоми з мистецтва. Одного вечора, коли Міранда виходить із кінотеатру, йому вдається її викрасти.
Спочатку Міранда вважає, що її викрали заради викупу або сексуального насильства, але поступово усвідомлює: для Фредеріка вона — лише черговий експонат, як метелик у його колекції. Фердинанд (так він представився Міранді) не чинить фізичного насильства, виконує всі її прохання, купує все необхідне, веде з нею довгі розмови. Міранда намагається його «виховати», переконати, навчити. Вона вважає його обмеженим і неосвіченим міщанином, який не здатен зрозуміти ані мистецтво, ані книги, які вона йому дає читати. У своєму щоденнику Міранда називає його Калібаном — персонажем п’єси Шекспіра «Буря».
У щоденнику Міранда постійно згадує Ч.В. — художника, свого кумира. Він старший за неї на двадцять років, постійно змінює жінок, жорстко критикує її роботи, принижує, але водночас зачаровує. У певний момент він навіть пропонує Міранді шлюб.
Міранда люто ненавидить усе міщанське, життя «як належить», накопичення матеріальних цінностей. У щоденнику вона формулює власні принципи, за якими, на її думку, варто жити, зневажає малоосвічених людей і стиль життя свого часу. Вона пише, що сіра маса — такі, як родина Фредеріка, — знищує людей, які мислять інакше й прагнуть іншого життя. Водночас наприкінці щоденника Міранда визнає, що пережите змінило її: вона подорослішала й втратила ілюзії щодо власних ідеалів.
Міранда кілька разів намагається втекти, випробовуючи різні способи, але всі спроби закінчуються невдачею.
Після її смерті Фредерік вирішує накласти на себе руки, однак знаходить щоденник Міранди. З нього він усвідомлює, що вона ніколи не змогла б його полюбити, адже весь час мріяла про іншого чоловіка. Наприкінці роману Фредерік уже обмірковує викрадення іншої дівчини — простішої й менш освіченої, продавчині з магазину, з якою, на його думку, «буде менше клопоту, і одяг підійде».
Мої враження від книги «Колекціонер»
Роман справив на мене дуже сильне враження — я прочитала його буквально на одному подиху. Попри моторошну зав’язку, у книзі майже немає фізичного насильства: Фредерік майже не торкається Міранди.
Як це не парадоксально, мої симпатії більше на боці Фредеріка, а не Міранди. Її щоденник — це суцільна зневага: до людей, до «сірої маси», до всього буденного. Вона вважає себе особливою, вищою за інших, хоча її кумир Ч.В. постійно нагадує їй, що вона зовсім не геній і що однієї технічної вправності недостатньо. Міранда зациклена на тому, як правильно жити, вона ідеалістка, але їй лише двадцять років, і життєвого досвіду в неї майже немає. У стосунках із Фредеріком вона теж постійно ставить себе вище: повчає його, знецінює, вказує, як йому слід жити й на що витрачати гроші, вимагає пожертвувати все на благодійність. Наприкінці ж вона усвідомлює, що недооцінила його — і саме він увесь цей час тримав ситуацію під контролем.
У ширшому сенсі «Колекціонер» — це не просто історія маніяка й жертви, а зіткнення двох світів: буденного, обивательського й нібито прогресивного, що прагне вищих ідеалів.
У романі багато відсилань до п’єси Шекспіра «Буря». Імена героїв — Міранда і Фердинанд — навмисно повторюють імена персонажів п’єси, а образ Калібана стає ключем до розуміння того, як герої бачать одне одного.
Читайте також:
