Орхан Памук Белая крепость

Орхан Памук “Біла фортеця” – мої враження про книгу

Сюжет книги

У передмові до книги написано, що дехто Фарук Дарвиноглу знайшов рукописну книгу в архівах Гебзе. І далі йде власне сама книга, написана якимсь венеціанцем, який жив в Стамбулі за часів правління султана Мехмеда IV у 17 столітті. Венеціанець потрапив в полон до турків, спочатку він сидів у в’язниці, де уславився як гарний лікар. Про його уміннях дізнався паша і його стали запрошувати в маеток паші, а потім паша продав вченого в рабство людині, якого венеціанець називає в книзі Ходжа (вчитель). Ходжа виявився як дві краплі води схожий на венеціанця. Ходжа хотів, що б венеціанець навчив його всьому, що він сам знав, а найбільше його цікавила астрономія. Він створив модель всесвіту і годинник для визначення намазу, показав все це паші, але не викликав такої зацікавленості, якої очікував. Взагалі Ходжа вважав всіх людей, хто не цікавиться наукою, дурнями.

Ходжа хотів зайняти місце при дворі султана і відправляв йому різні трактати про тварин, написані ним у співавторстві з венеціанцем. Але потім паша впав у немилість і про Ходжу забули. Ходжа і венеціанець кілька років провели в нудьзі, закинувши всі свої наукові заняття, поки в місті не вибухнула чума. Венеціанець запропонував план з порятунку від чуми, який подіяв. План полягав у тому, що б закрити всі громадські місця, типу базару і максимально прибрати контакти між людьми. Це спрацювало, і Ходжа став головним астрологом султана.

Ходжа хотів виготовити суперзброю для султана, в той час, як султан надавав перевагу полюванню і бесідам, на які він став запрошувати венеціанця. І венеціанець став дуже популярним при дворі, постійно відвідував прийоми, зустрічався з послами і сильно погладшав.

Ходжа нарешті закінчив свою суперзброю, яка була чимось на зразок танка – величезне неповоротке чудовисько, якого боялися яничари і відмовлялися не те що в нього залазити, а й знаходиться поруч. Всі вважали, що зброя принесе нещастя. Проте султан все-таки взяв з собою зброю при поході на Польщу. Коли військо підійшло до фортеці Доппіо, всі вже ненавиділи зброю Ходжі. Від неї було мало толку, її було важко переміщати, вона застрягало в багнюці, давило яничар. І ненависть до зброї переросла в ненависть до венеціанця, якого звинувачували у всіх бідах. Одного разу вночі біля підніжжя білої фортеці Ходжа сказав венеціанцеві, що вранці його стратять і вони помінялися місцями. Ходжа переодягнувся венеціанцем і втік в Італію, а венеціанець зайняв місце Ходжі. Довгий час його мучило питання, чи зрозумів султан, що сталося і через деякий час він визнав, що так, султан розгадав їх план, проте не подавав виду. Зрештою, венеціанець покинув пост головного астролога, поїхав в Гебзе, одружився і писав книги. Одного разу до нього приїхав мандрівник, і розповів, як живеться Ходжі в Італії під виглядом венеціанця – він став популярний, написав багато книг про Туреччину.

Мої враження

На мій погляд, книга трохи дивна. Я не дуже зрозуміла її таємний смисл. Ходжа намагався пізнати всесвіт, потім коли із всесвітом не склалося – людську душу і зайнявся самопізнанням. Шукав відповідь на питання «чому я це я». Мені подобаються слова старого Евлія (мандрівника з книги) про те, що дивне і дивовижне потрібно шукати не в собі, а в світі. І якщо так прискіпливо копатися в своїй душі, і так довго про себе думати, то станеш нещасним. Напевно, це і є сенс книги.

Читайте також:

Leave a Reply